Невидимий
Якось я прокинувся і виявив, що став невидимим. Ні, це не суперздатність та не фокуси. Я просто люблю писати.А в наш час, письменників начебто не існують.Раніше, років так 50 тому, я був би зіркою. Люди читали б мої вірші, обговорювали…
Читати даліНевидимий
Воскресіння: світло та неспокій
Весна прийшла і радість всюди, Співає жайвір, іде народ, Христос воскрес! Вітають люди, Сяє вогонь і світла род. І знову кошик, свічка, паска, Та спів церковний гомонить, Як символ віри, й водночас — Нагадування, що болить. Бо розповідь про Боже…
Бесконечные роли
Я шагал по пустыням, оставляя следы на песке,В кресле пилота космического корабля метался,Строил дома, возвышаясь над суетой в пике,И на корриде с быками на равных бодался.Я бродил по мегаполисам, где небоскрёбы царапают звёзды,Выращивал виноград, укрывая золотой листвой лозы,Примерял на себя…
Великий лайковий сором
В епоху, коли кожен лайк – це ніби мікро-автограф на громадському банері думок, багато хто з нас стає лайковим ніндзя – ми тут, але нас як би і нема. Уявіть: ви гортаєте стрічку, і ось він, піст. Дотепний, глибокий, із…
Кожному своя клітка
Наша історія починається не з нас. Сценарій поточної глобальної драми написаний не руками тих, хто страждає від його наслідків, а тими, хто витягує вигоду з розділення та хаосу. Це зовсім не спонтанний сценарій, а ретельно спланований акт, у якому кожен…
У каждого своя невидимка
В городе, где светит неон, где витрины полны снов, Люди – тени танцуют танец, наряжаясь в костюмы козлов и коров. Там Вася с гитарой в руках, мечтает о звёздах, но спит днём, И Кастя, что смеётся в слёзах, тайны свои…
Життя на автопілоті
Штучний мозок – наш новий друг,Він знає все і все він помічає.Замість нас він мислить, мріє, А ми? А ми лише життя проживаєм.Роботи в домі – наші нові друзі,Варять каву, чистять, навіть співають.А ми на дивані, з пультом в руках,Лише…
Згарище
Втомлені діти сплять у вагоні, Зірвані з коренем, мов дерева. Поїзд гуде, ніби старого стогін, Що носить біль у своїх жерновах.Мати сидить, огорнута в мовчання, В очах – відблиск втрачених днів. В її молитві – тихе сподівання, Що війна пройде,…
Квіти по-іншому
Восьмого березня. Сцена весни.Сніг тане, підступає зелень,І люди в цей день, як завжди,Шукають сенс у календарних лініях.Магазини кричать знижками,Яскраві вітрини, гламур для ока.Але це лише маскарад ринкових гімнів,Іронія сучасності, сміх через сльози – без звука.Люди несуть квіти, немов в останній…
Парк, повія, кава, полиці та книги
Весною, на тлі війни, міста повільно оживають. Перші теплі дні пробиваються крізь прохолодну повітряну завісу, приносячи з собою надію. Вдень витає відчуття відновлення життя.У кожному куточку міста відчувається весна, незважаючи на тінь важких часів. Проходячи повз зруйнованих будівель, де колись…
Реалістична утопія або дистопійна реальність
У ті безтурботні часи, коли найскладнішим вибором був фільтр для фото в Instagram, ми з захопленням мріяли про міста майбутнього. О, як легко було уявити собі мегаполіси, які парять серед хмар, де дрони, призначені для дивовижних подорожей, літають серед блискучих…
Останній сон під квітчастою ковдрою
В нічній Одесі, де морський бриз ніжно шепотів про минулий день, настала темрява, важка, як невимовний біль. Це була ніч, коли вічна тиша моря зіткнулася з безумством війни. Російський безпілотник, наче втілення самого кошмару, розірвав небо, перетворивши спокійний куточок в…
