Є речі, які людина може змінити безболісно.Мову інтерфейсу.Маршрут до роботи.Навіть країну.А є речі, які не змінюються взагалі.Вони не піддаються реформам, законам і правильним словам.Вони просто сидять у тобі, як стара кістка, що зрослася ще в дитинстві — і тепер ти…
Фото Йоханнеса Хеле. Київ. Початок жовтня 1941 року.Біля тютюнової фабрики на бульварі Шевченка, 74 — тіло чоловіка.Він лежить на асфальті, наче впав назад, рухаючись вперед. Люди обходять його й ідуть далі — з вузлами, з корзинами, мовчки, не сповільнюючи кроку.…
В Карпатах смерть не приховати — її видно навіть там, де, здавалось би, тільки тиша і камінь.Минулої ночі прикордонники на горі Фрасин у Закарпатті натрапили на людські рештки. Кістки розтягли дикі звірі. Поруч — шматки одягу, камуфльований рюкзак, сумка. І…
Я Привоз. Я пам’ятаю все.Мене почали будувати ще в 1827-му. Кам’яні лавки з’явились за двадцять років. Я бачив царя, більшовиків, Гітлера, Брежнєва і бандитів 90-х — і стояв. У двохтисячних мене намагались “реставрувати”. Але до душі не дістались.Я Привоз. Я…
Пост, якого не буває в шкільних підручникахУ Києві досі є вулиця Андрія Головка. Є й бібліотека його імені. Туди приносять книжки. Повз неї щодня проходять люди — не знаючи. Або роблячи вигляд, що не знають.А треба б. Бо Головко —…
На світанку він знайшов гніздо.Там, де трава ще не прим’ята, а тіні від безпілотників лежать тонкими смугами, як сліди від батога. Він підняв його обережно — як пораненого горобця. Але горобця там не було. Лише фіброоптичні нитки, сплутані, як нерви…
Дощ ішов третій день поспіль. Сірі хмари низько нависали над землею, і здавалося, що небо ось-ось обвалиться людям на голови. Гриша сидів в окопі, вдихаючи важкий запах вологого ґрунту та гнилої рослинності. Він намагався зігрітися, але холод пробирав до самих…
У світі, де мода на здоровий спосіб життя досягла апогею абсурду, жив колись Джонні Седуктор — останній герой епохи хаосу та неподобства. Джонні був тим, кого називають ретроградом, і з гордістю продовжував вести спосіб життя, який більшість його співвітчизників вважали…
Якось я прокинувся і виявив, що став невидимим. Ні, це не суперздатність та не фокуси. Я просто люблю писати.А в наш час, письменників начебто не існують.Раніше, років так 50 тому, я був би зіркою. Люди читали б мої вірші, обговорювали…
В епоху, коли кожен лайк – це ніби мікро-автограф на громадському банері думок, багато хто з нас стає лайковим ніндзя – ми тут, але нас як би і нема. Уявіть: ви гортаєте стрічку, і ось він, піст. Дотепний, глибокий, із…
