Ідеш — а навколо усе як завжди:трамвай, магазини, каштани.І тільки обличчя у дзеркалі дні —чужі, ніби зняті з екрана.Ідеш — і мовчиш. Бо слова, наче кіт,роздер твоє горло як тишу до дна.А правди нема. І за правду — лишесписали квитанцію.…
Тіло до тіла, пульсує жага,Сплетіння гаряче, де гола рука.Твої стегна, мов хвилі, качають ритм ночі,Я тону у тобі, не відводячи очі.Зубами зриваю залишки сорому й тканин,Шкіра палає — ти знаєш, я твій амфетамін.Стиснула бедра, мов кайдани залізні,Шепочеш у вухо: “Це…
Цей світ із бетону, мов скибка застиглого воску,стікає по венах асфальту у бік порожнеч.Тут зранку до ночі – у вічному пошуку сенсу –людина вчепилася в місто, а місто – у неї, мов меч.Пульсує під шкірою гулом розбитих вагонів,і голка вростає…
Я вивчав тебе, ніби карту безмежного світу,де лінії пальців ведуть у незвіданий край.Ти мовчала, а я рахував поцілунками миті,знаходив півострови, шрами і тайний мій рай.Ось зморшка легка біля ока – мов тріщина часу,десь перша сльоза, що колись залишила свій слід.Я…
Ти пахнеш вином, чи розбитим минулим, чи страхом?Ти дивишся в очі, мов прірва, мов чорний глибокий колодязь.Я губи твої розтинаю зубами, як кригу,але щойно торкнусь – вже не хочу, вже випалив подих.Ти була, мов вогонь, що у венах здіймає пожежу,але…
Сніг падає – тихо, беззвучно, як вирок без суду,мов попіл, що сиплеться з вчорашніх спалених книг.Земля, ніби втомлена мати, чекає на чудо,та знову – сирени, розриви, і кроки чужих.Вікно в під’їзді заплакане вітром лютневим,у темряві – тіні, у тінях –…
Десять пунктів, що тримають державу,Звучать, як рецепт для політичного права.Єдність перша — інтеграція в НАТО,Хоч би не розбились ми об стару лопату.Фронт і зброя — на передовій,Рекрути в строю, як на партії своїй.Навчання і тактика, зміни в системі,Бо ворог чекає…
Зорі знов запалюють ніч, мов вогні на небі далекі,Йду я стежками спогадів, що тонуть у темних часах.І раптом голос твій, мов весна, ніжно кличе здалеку:«Привіт, пам’ятаєш мене?» — лунає у вітрі й в словах.А я відповідаю: «Так, пам’ятаю, назавжди у…
Смерть не вбиває, а лиш збирає душі,У погляді її — глибокий спокій тиші.Коса в руці її — не для журби, не для кінця,Вона стирає біль і страх з обличчя небуття.Дорога в рай давно вже травами покрита,Там кожна стежка, кожен крок…
Зорі сипляться, тихо падають на трави,Місяць з неба малює срібло на діброви.Вечір втомлений тихо грає мелодії давні,Я прислухаюсь до шуму – а як ти? Що з тобою на справді?Вітер лагідно листям шелестить в тиші,Тіні довгі малюють казки на стіни.У небі…
