У майстерні, де запах олії та терпентину змішувався із сонячним світлом ранкового сонця, Енріке, з фокусом художника, спостерігав за Кармен, його музою, яка завмерла в ідеальній позі.«Почекай секунду», – сказав він, надаючи нового відтінку палітрі.«Ти завжди такий серйозний, коли малюєш»,…
На сцені світла, у залі тиша,Грає актор – душа його жива.У кожному жесті, у кожному вірші,Він мистецтво своє душею співа. Шепочуть кулісів старі історії,Про сміх, про сльози, про життя глибоке.Актори – чарівники, у масках долі,Вони на сцені – і в…
У вузькій вулиці старого міста,Де вітер грає з віконцями світла.Дві постаті йдуть та тайну несуть,І крок за кроком – в минуле ступають міцно.Їх шлях лежить до забутої брами,Де час зупинився, мов старий друг.Вони шукають відповіді на загадкиЩо у камені, У…
У далекому місті, де вулиці перепліталися немов долі його мешканців, жив-був старий годинникар. Його маленька майстерня була повна годинників всіх форм і розмірів, але найціннішим серед них був старовинний настінний годинник, успадкований ним від діда. Ці годинники відраховували не просто…
У затишній кімнаті, де стіни поглинають кожну ноту, настає вечір. Піаніст, чоловік із проникливим поглядом та легкою усмішкою на втомлених губах, намацує клавіші старовинного інструменту. Його пальці вправно ковзають чорно-білою клавіатурою, витягуючи мелодії, які здаються такими знайомими і водночас новими.…
В нічній тиші до мене шепоче минуле, «Послухай, нащадку, які ми були сміливі. Учись на наших помилках, не повторюй їх знову, Історія – учителька, але учні часто сонливі». Я кажу: «Минуле, я тебе чую, Твої уроки в серці моєму живуть.…
Вітер шепоче таємниці ночі,Життя мандрує в зоряних полях.Любов і смерть — дві вічні дочки,Танцюють в серці, мов на вогнях.Зорі в очах, мов іскри теплі,Суджені нам у долі шляхи.Ніжно, то смерть в руках утеплить,А любов веде до світанків м’яких.Таємниці долі, мов…
Сквозь город я шел, оставляя за шагом лишь шаг,Как будто бы знал: возвращаться уже не придется.Ты видела всё, что мне не хватало — всего лишь пустяк,Но в этом был свет, что к концу сентября не дается.Ты выбежала — в тонкой…
Київ.Лісовий цвинтар.Я думав поїхати одразу із моргу.Було багато справ та і з загиблим ми не були знайомі, хоча я багато про нього чув.Дуже розумний хлопець.Сам вивчив дві мови.Ділив та множив великі цифри в голові. Працював бухгалтером у великих компаніях.Люблячий батько.Брат.…
История затеяла свой обед,Где кости гостей — скрыты в тени.Крови жаждет война, мира нет,Война — это горе, не для людей.Он повержен, болью покрыт, лежит,Не верит он в благие намеренья мира.Повторяет тихо, где смысл скрыт:«Всё исчезнет, как дым, без следа и…
Пуля летит со скоростью взрыва.На шее ищет артерию.Артерия приготовилась к разрыву И быстрому умерщвлению. Камень, который рядом лежал.Глыбой большой, окутанный горем. Два века он землю ту охранял. Вдруг красным стал он от крови.Земля, что вокруг камня была,Черна и плодородна.Впитала соленую…
Когда уставшей поступьюидёшь ты и качаешься,не пренебрегай апострофом —всё в жизни возвращается.История — цикличная,и будь ты даже праведником,быть трусом не прилично,качающимся маятником.Ты можешь жить в отчаянии,в депрессии с бутылкой,быть в шаге от раскаяния,в сомнении с ухмылкой.Но наберись терпения,в кулак зажми…
