Ті, хто мовчки підносять цеглу

Артем, 10 років. Київ (Солом’янка)У під’їзді пахне бетонним пилом і хлоркою. Вентилятор на сходах розганяє гаряче повітря, але не встигає за ним — літо в Солом’янці цього року прийшло разом із уламками. У дворі сидить хлопчик — років десять, може…

Як Польща вчила українців мовчати

ГАЛИЧИНА. 1930 Жовтень. Тумани. Пацифікація. «Учень села Бортники, 13 років, був викликаний до дошки й заговорив українською. За це вчителька-полька потягнула його за вухо, вивела на вулицю й залишила стояти до кінця дня. Мати поскаржилася — прийшли жандарми. Через два…

Хустка на обличчя. Постріл у голову. Премія Шевченка

Пост, якого не буває в шкільних підручникахУ Києві досі є вулиця Андрія Головка. Є й бібліотека його імені. Туди приносять книжки. Повз неї щодня проходять люди — не знаючи. Або роблячи вигляд, що не знають.А треба б. Бо Головко —…

Ти – отрута

Ти пахнеш вином, чи розбитим минулим, чи страхом?Ти дивишся в очі, мов прірва, мов чорний глибокий колодязь.Я губи твої розтинаю зубами, як кригу,але щойно торкнусь – вже не хочу, вже випалив подих.Ти була, мов вогонь, що у венах здіймає пожежу,але…

Это просто боль

На столе, холодея, без сна и без страха,Он лежит под лампой, сквозь веки — свет.Металлический блеск, как слова монаха,Шорох рук наполняет немой ответ.Боль идёт, как река, разливаясь в теле,Только маска скрывает дыханья соль.И прошепчет он тихо, почти несмело:— Это просто…

Они изменяют…

Они изменяют. Под шелест чеков и плёнок,Под хруст пакетов, набитых вещами и едой.Под утро, когда ночь еще держит бетонные склоны,И дышит город последней зевотой пустой.Они изменяют нам в парках, в машинах, в домах,В пределах серого быта, в пределах своих оправданий.Когда…

Останній сон під квітчастою ковдрою

В нічній Одесі, де морський бриз ніжно шепотів про минулий день, настала темрява, важка, як невимовний біль. Це була ніч, коли вічна тиша моря зіткнулася з безумством війни. Російський безпілотник, наче втілення самого кошмару, розірвав небо, перетворивши спокійний куточок в…