Перші дні Варшавського ґетто очима солдата, що зненавидів свою формуСвіжа цегла, свіжа кровСічень 1941-го. Варшавський «єврейський житловий район» закритий усього два місяці; стіні бракує тиньку, брами ще обплутані колючим дротом. Усередині — понад 400 000 людей на 3 км², завезених…
Коли земля Німеччини повернула своїх мертвих — а живі більше не мали куди відвести очі«Ви нічого не знали? Тоді копайте»Квітень 1945-го. 1 200 мешканців Веймара марширують крізь ворота Бухенвальда. У таборі ще парує попіл крематорію; на брезенті — тіла, що…
Київ. 23 червня 2025.У неділю вони ще були живі.У понеділок — їх не стало.Чоловік. Дружина. І дід.Разом у квартирі. Разом під обстрілом. Разом загинули.Їхній шістнадцятирічний син вижив випадково. Був на дачі з бабусею. За містом.Коли повернувся — було вже надто…
Вночі Київ знову палав. Декілька хвиль дронів, потім ракети. Райони — різні. Вибухи — справжні. По місту — по людям, по тілу столиці.Знову зранку фото, відео, уламки, вікна, які більше не вікна. І люди, які викладають усе це в соц.пережи.Тому…
Кожного разу, коли вночі вмикається сирена — це не “ще одна повітряна тривога”.Це повідомлення: тебе можуть вбити.Не десь там — а тут. Через дах. Через вікно. Через стіну, в яку ти вперся лопатками й вирішив не рухатись,бо «вже задовбало».Те, що…
В той час, як світ полум’яніє, Пекін мовчить. Не схвально, не співчутливо — мовчить стратегічно. Їхня дипломатія — це глянець з інеєм. Чай, нефрит і ноти протесту, які не чути. Бо Китай не говорить — він підморгує.На геноцид — мовчання.На…
Знаешь, что делает мужик, когда слишком долго терпит? Правильно — бьёт первым. Вот и Америка больше не играет в дипломатию с теми, кто делает вид, что у них всё по плану, а на деле — в подвале опять крутят уран…
Именно так работает этот мир. Он не терпит равнодушия. Он не прощает того, кто смотрит на всё с холодным безразличием, кто не утруждает себя ни эмоцией, ни действием. Мир, словно живое существо, чувствует твою апатию и отвечает ударом, точным и…
На світанку він знайшов гніздо.Там, де трава ще не прим’ята, а тіні від безпілотників лежать тонкими смугами, як сліди від батога. Він підняв його обережно — як пораненого горобця. Але горобця там не було. Лише фіброоптичні нитки, сплутані, як нерви…
Всё, что происходит сейчас — это не про подростков. Не про военных. Не про форму пиксель или гражданскую куртку. Это про другое. Это про то, как в государстве ломается человек.Потому что когда ты видишь, как на асфальте, в грязи, сжимающийся…
Тіло до тіла, пульсує жага,Сплетіння гаряче, де гола рука.Твої стегна, мов хвилі, качають ритм ночі,Я тону у тобі, не відводячи очі.Зубами зриваю залишки сорому й тканин,Шкіра палає — ти знаєш, я твій амфетамін.Стиснула бедра, мов кайдани залізні,Шепочеш у вухо: “Це…
В сорок втором он попал под артиллерийский обстрел.Было холодно. Глина липла к сапогам.Из всего отделения выжил он один.Лежал сутки в воронке, потом ползком к своим. В госпитале отрезали правую руку.Сказали: «Жить будешь».Он не спорил.Писать левой не научился.В сорок четвёртом вернулся…
