Крик Дарницької ночі

Київ – нічна атака. 28.08.2025. Київ знову пережив ніч, що пахне гаром і смертю. Над містом підіймався густий чорний дим, який закривав небо, і навіть ті, хто залишився неушкодженим, відчували — вдихати повітря стало важче. Тривога тривала, а екстрені служби…

Читати даліКрик Дарницької ночі

Скелети прикордоння

В Карпатах смерть не приховати — її видно навіть там, де, здавалось би, тільки тиша і камінь.Минулої ночі прикордонники на горі Фрасин у Закарпатті натрапили на людські рештки. Кістки розтягли дикі звірі. Поруч — шматки одягу, камуфльований рюкзак, сумка. І…

Читати даліСкелети прикордоння

Президент Навроцький і його «вето»

Коли йде війна, будь-яке слово з Варшави має вагу.Але нинішній президент Кароль Навроцький вирішив, що його власний рейтинг важливіший за союзницьку підтримку.Вибори проти союзництваВето на закон про допомогу українцям — це не про економіку і навіть не про принципи. Це…

Читати даліПрезидент Навроцький і його «вето»

Волинь як політична валюта

Польща знову дістає «Волинь» із кишеніМіністр оборони Польщі Косіняк-Камиш заявив: Варшава блокуватиме вступ України до ЄС, поки Київ «не визнає Волинську трагедію».Історія у них завжди як валюта: то нагадають про «добрі відносини», то дістають із шухляди «Волинь». Але жоден із…

Читати даліВолинь як політична валюта

Крим. Земля переділів і забутих смертей

ПрологКрим — це не символ.Не святиня. Не «колиска» і не «південне серце».Його не треба любити, щоб розуміти.Його треба пам’ятати, щоб не повторювати.Він ніколи не був ні «душею Росії», ні «українським раєм».Це — півострів переділів.Крові, яка не встигала висихати.Договорів, які підписували…

Читати даліКрим. Земля переділів і забутих смертей

Че Гевара. Культ крові під брендом свободи

Про нього люблять говорити як про «романтика революції».Його портрети друкують на футболках, стилізують під Шевченка, роблять героєм постерів.Але якщо зняти плакатну плівку — під нею залишиться зовсім не герой.Він обожнював сам розстрілювати полонених. Без суду й без доказів.Його слова збереглися…

Читати даліЧе Гевара. Культ крові під брендом свободи

День карти й дзвінка: як Трамп зустрічав Зеленського

Атмосфера показуЗустріч почалася із жестів, покликаних створити картинку: подяки Меланії Трамп від Зеленської, теплі слова, компліменти про «чудовий костюм» Зеленського — навіть вибачення від журналіста, який колись дорікав йому за відсутність піджака. Візуальна гармонія мала прикрити головне: Трамп вийшов на…

Читати даліДень карти й дзвінка: як Трамп зустрічав Зеленського

Осип Безпалько. Життя під прицілом.

Він не залишив після себе мемуарів, голосових повідомлень чи серії інтерв’ю. Тільки декілька архівних фото, перелік псевдонімів і дата — 3 серпня 1947 року. День, коли він не дозволив себе взяти живим.Осип Безпалько. Псевдо «Андрій», «Задорожний», «Остап». Народився 1914 року…

Читати даліОсип Безпалько. Життя під прицілом.

Коли кордони рахують у барелях

Колись за столами переговорів продавали острови й цілі народи.
У 1898-му Іспанія «віддала» США Філіппіни, отримавши 20 мільйонів доларів компенсації. У 1819-му — віддала Флориду за прощення боргу. У 1867-му Російська імперія продала Аляску за 7,2 мільйона — менше, ніж сьогодні…

Читати даліКоли кордони рахують у барелях

Коли Фіцо говорить про «траву»

Роберт Фіцо вирішив процитувати «африканську мудрість»: коли слони б’ються чи кохаються — страждає трава. І назвав Україну тією самою «травою».Але якщо вже пан прем’єр заговорив про історичні метафори, варто нагадати історію власної країни. У березні 1939-го Словаччина стала першим союзником…

Читати даліКоли Фіцо говорить про «траву»

Ті, хто мовчки підносять цеглу

Артем, 10 років. Київ (Солом’янка)У під’їзді пахне бетонним пилом і хлоркою. Вентилятор на сходах розганяє гаряче повітря, але не встигає за ним — літо в Солом’янці цього року прийшло разом із уламками. У дворі сидить хлопчик — років десять, може…

Читати даліТі, хто мовчки підносять цеглу

Випадковість більше не має поверху

❗️ У Києві зникає архітектура впевненості.Якщо раніше вважалось, що найнебезпечніше — жити на верхніх поверхах, то сьогодні ракети зривають другий, п’ятий, дев’ятий, перший.Немає «безпечної висоти».Немає «мені пощастить». Є тільки: було вікно — стала діра.Випадковість більше не рятує.Вона — вирок, підкинутий…

Читати даліВипадковість більше не має поверху