У світі, де мода на здоровий спосіб життя досягла апогею абсурду, жив колись Джонні Седуктор — останній герой епохи хаосу та неподобства. Джонні був тим, кого називають ретроградом, і з гордістю продовжував вести спосіб життя, який більшість його співвітчизників вважали музейним експонатом.
Усе почалося, коли уряд ввів два нові закони:
1 - Закон про здорове харчування, що забороняє все, що можна було смажити, маринувати або рясно солити.
2 - Закон про стриманість звукових проявів — ця новинка від уряду, який вирішив, що навіть оргазм має бути беззвучним.
Джонні, чиї сніданки традиційно складалися з смаженого бекону, яєць некруто і трьох видів сиру, ледь не подавився своїм ранковим чізбургером, дізнавшись про це нововведення.
Але наш герой не той, хто здається без бою. Він відкрив підпільний клуб, де заборонені плоди подавались як головна страва. З усього району сюди збиралися любителі хорошого старого масла та тваринних жирів, аби скуштувати заборонені ласощі, подивитися на гумові ляльки, одягнені у шкіряні корсети, поділитися останніми плітками про те, хто з сусідів перейшов на органічну спіруліну та кейл, і звичайно ж випустити пар.
Джонні не просто відновлював старі традиції, він перетворював їх на предмет культу. Як тільки темніло, у нього проводилися тематичні вечори «Содом і Гоморра», де всі могли відчути себе частиною давнього світу, наповненого достатком та пороком. Хлисти та шкіряні аксесуари використовувались не лише для прикраси інтер’єрів, але й у рамках досить екзотичних шоу-програм, які Джонні вигадував для розваги своїх гостей.
Усе це тривало до тих пір, поки одного разу, прямо посеред вечірки, не увірвалася поліція здорового способу життя. Вони прийшли з судовим ордером і тестами на вміст жирів у крові. Але Джонні був готовий: він запропонував усім присутнім «антидот» — спеціальний коктейль, який миттєво знижував рівень холестерину до «законодавчо допустимих» норм.
Коли пил влягся, а поліцейські пішли з порожніми руками, на стінах клубу з’явилася нова напис: «Тут пировали грішники, яких не перемогли ані дієти, ані страх перед холестерином». І хоча клубу загрожували закриттям, чутка про нього поширилася далеко за межі району. Джонні став легендою, символом спротиву безглуздю здорового способу життя.
У наступному раунді боротьби Джонні вирішив додати ще більше гостроти до своїх вечірок. Він почав організовувати «Ночі римського органу», де гості могли не тільки насолоджуватися забороненою їжею, але й брати участь у давньоримських розвагах, які включали гри з кістками, імітацію гладіаторських боїв і, звісно, купу гострих - кричущих вульгарностей.
Однією з головних зірок таких вечорів була Віолетта — актриса з неймовірно привабливими формами і талантом перетворювати будь-яку подію в справжнє шоу. Надягнувши корсет, який ледь стримував її щедрості та шкіряні чоботи, вона ставала королевою вечірки, граючи роль відомої гетери, яка розважала гостей не тільки своїми танцями, але й дерзкими жартами, додатково прикладаючись різними частинами свого тіла до тіл гостей. Точніше до частин їхніх тіл.
В ці вечори клуб наповнювався сміхом і вересками, коли Віолетта влаштовувала «навчання давньоримської любові», де «невинність»  була скоріше формальністю, ніж реальністю.
Підробка невинності була прихована під маскою розпусти.
Її «уроки», повні двозначних натяків та відвертих жестів, були вершиною програми. «Уроки без натяків», - усміхаючись, коментував постійний клієнт клубу з інтелектуальним чубчиком на потилиці.
У закутках клуб Джонні Седуктора спалахували вогнища різних програм, де алкоголь тік рікою, а дим важких ароматів східних трав огортав усе довкола, створюючи відчуття втраченого раю. Або знайденого. Однією рукою гості обливалися високоградусними напоями, а іншою нещадно хапали смажені стейки, насичені маслом та жиром, який стікав по їхніх зап’ястях, крапаючи на підлогу, наче жертвопринесення богам ненажерливого обжерливості.
Атмосфера клубу була пронизана сладострастним безумством. У темних куточках можна було побачити, як чоловіки та жінки, занурені у розгульну насолоду, облизують не лише свої пальці, але й шкіру одне одного. У ці моменти хтось міг принести тарілку з білосніжним порошком, який на перший погляд міг здатися кокаїном, але насправді це була просто мука — останній крик моди серед заборонених речовин. Влада навіть ввела боротьбу з цим невинним продуктом, а у клубі з цього робили цілі жарти, влаштовуючи пародії на наркотичні оргії, де замість заборонених речовин використовували все, що завгодно, від муки до цукрової пудри.
Але все це було не просто розвагами. Джонні та його команда використовували ці вечірки, щоб робити заяви: протистояти світогляду, який вони вважали надмірно обмежувальним та позбавленим будь-якої життєрадісності. «Пий до дна, жери без міри, життя — бенкет, а не тюрма,» — було їхнім кредо.
Історія Джонні Седуктора та його забороненого клубу швидко перетворилася на міську легенду. Люди шепотіли, що хтось навіть намагався зняти документальний фільм про його пригоди, але проект так і не побачив світла через тиск з боку влади. Проте легенда про «Клуб Содома» продовжувала жити в серцях тих, хто вірив у свободу — свободу бути собою, що б це не коштувало. 
P.S. Натовпи людей проходили повз непомітної вивіски, на якій у стилі брудного столу була вирізана напис «Клуб Амодос». 
Західне сонце косими променями ковзало по потьмянілим літерам, наче намагаючись вдихнути в них життя.
Люди, які жили в місті, іноді згадували про легендарного Джонні. Дехто припускав, що він втік на тропічні острови, зникнувши як таємничий герой, інші були впевнені, що його спіткала доля ув'язненого через його сміливість протистояти системі. 
Треті шепотіли, що влада, намагаючись усунути його, замела сліди настільки ретельно, що навіть смерть Джонні оповила міфи.
Але в той час, як місто жило своїми легендами, мало хто догадувався, що за потертою вивіскою ховалася нова глава історії, яку Джонні тільки починав писати. 
«Клуб Амодос» ставав маяком для свободолюбних душ, місцем, де кожен міг знайти притулок від нагальних заборон і обмежень, створюючи нову легенду, яка одного дня вийде на вулиці міста, яскравою та непокірною, як західні промені на старій вивісці.