Тіло до тіла, пульсує жага,Сплетіння гаряче, де гола рука.Твої стегна, мов хвилі, качають ритм ночі,Я тону у тобі, не відводячи очі.Зубами зриваю залишки сорому й тканин,Шкіра палає — ти знаєш, я твій амфетамін.Стиснула бедра, мов кайдани залізні,Шепочеш у вухо: “Це…
Цей світ із бетону, мов скибка застиглого воску,стікає по венах асфальту у бік порожнеч.Тут зранку до ночі – у вічному пошуку сенсу –людина вчепилася в місто, а місто – у неї, мов меч.Пульсує під шкірою гулом розбитих вагонів,і голка вростає…
Я вивчав тебе, ніби карту безмежного світу,де лінії пальців ведуть у незвіданий край.Ти мовчала, а я рахував поцілунками миті,знаходив півострови, шрами і тайний мій рай.Ось зморшка легка біля ока – мов тріщина часу,десь перша сльоза, що колись залишила свій слід.Я…
Ти пахнеш вином, чи розбитим минулим, чи страхом?Ти дивишся в очі, мов прірва, мов чорний глибокий колодязь.Я губи твої розтинаю зубами, як кригу,але щойно торкнусь – вже не хочу, вже випалив подих.Ти була, мов вогонь, що у венах здіймає пожежу,але…
Сніг падає – тихо, беззвучно, як вирок без суду,мов попіл, що сиплеться з вчорашніх спалених книг.Земля, ніби втомлена мати, чекає на чудо,та знову – сирени, розриви, і кроки чужих.Вікно в під’їзді заплакане вітром лютневим,у темряві – тіні, у тінях –…
Десять пунктів, що тримають державу,Звучать, як рецепт для політичного права.Єдність перша — інтеграція в НАТО,Хоч би не розбились ми об стару лопату.Фронт і зброя — на передовій,Рекрути в строю, як на партії своїй.Навчання і тактика, зміни в системі,Бо ворог чекає…
Зорі знов запалюють ніч, мов вогні на небі далекі,Йду я стежками спогадів, що тонуть у темних часах.І раптом голос твій, мов весна, ніжно кличе здалеку:«Привіт, пам’ятаєш мене?» — лунає у вітрі й в словах.А я відповідаю: «Так, пам’ятаю, назавжди у…
Смерть не вбиває, а лиш збирає душі,У погляді її — глибокий спокій тиші.Коса в руці її — не для журби, не для кінця,Вона стирає біль і страх з обличчя небуття.Дорога в рай давно вже травами покрита,Там кожна стежка, кожен крок…
Зорі сипляться, тихо падають на трави,Місяць з неба малює срібло на діброви.Вечір втомлений тихо грає мелодії давні,Я прислухаюсь до шуму – а як ти? Що з тобою на справді?Вітер лагідно листям шелестить в тиші,Тіні довгі малюють казки на стіни.У небі…
Вона стояла на порозі самотньо,Дім, де ще шепотіла пам’ять.Неначе стіни несли її мрії безсонно,Але вже не було, чим себе тут занять. Сльози текли, як тиха ріка,Змивали думки, наче бруд.Любов, що колись піднімала в небеса,Тепер лиш тінь, що витає навкруг.А може,…
