На базарі душ, де торг ведеться цілодобово, Де за гроші продаються мрії, честь та совість. Там гуляють тіні, втрачені, бездомні, коло дома, І кожна – це історія про зраду, самотність та користь. «Купи душу!»– кличе базар, мов жебрак, Але кожна…
По вулиці сум та тиша,Ракети летять, несучи сліз далеких небес.У ковтку кави щоденна таємниця,Життя в руці, а десь – приліт та смерть. Світ розпадається, а свічка палає,Кожен вибір – мить на перехресті долі.Чашка кави – аромат сподівань в неї тає.…
В дымке кофейни, за чашкой кофе,мы с тобой, как двое чужих.«Возьми мои сны», – говорю я тебе,«а я заберу твои дни.»«Да, любовь ушла, словно поезд в ночи,оставив лишь дым и шум колес.В сердцах – пепел, в глазах – пустота,А в…
У моєму дитинстві, як сонце вранці,Була вулиця, що вела до мрій.Мати, ніжна, в словах – вічні танці,Батько – тінь, що в моїй душі живе.Вулиця, де кожен камінь – слово,Шепоче про дні, що минають.Христос, що не став батьком знову,В серцях свій…
На сцені світла, у залі тиша,Грає актор – душа його жива.У кожному жесті, у кожному вірші,Він мистецтво своє душею співа. Шепочуть кулісів старі історії,Про сміх, про сльози, про життя глибоке.Актори – чарівники, у масках долі,Вони на сцені – і в…
У вузькій вулиці старого міста,Де вітер грає з віконцями світла.Дві постаті йдуть та тайну несуть,І крок за кроком – в минуле ступають міцно.Їх шлях лежить до забутої брами,Де час зупинився, мов старий друг.Вони шукають відповіді на загадкиЩо у камені, У…
В нічній тиші до мене шепоче минуле, «Послухай, нащадку, які ми були сміливі. Учись на наших помилках, не повторюй їх знову, Історія – учителька, але учні часто сонливі». Я кажу: «Минуле, я тебе чую, Твої уроки в серці моєму живуть.…
Вітер шепоче таємниці ночі,Життя мандрує в зоряних полях.Любов і смерть — дві вічні дочки,Танцюють в серці, мов на вогнях.Зорі в очах, мов іскри теплі,Суджені нам у долі шляхи.Ніжно, то смерть в руках утеплить,А любов веде до світанків м’яких.Таємниці долі, мов…
Сквозь город я шел, оставляя за шагом лишь шаг,Как будто бы знал: возвращаться уже не придется.Ты видела всё, что мне не хватало — всего лишь пустяк,Но в этом был свет, что к концу сентября не дается.Ты выбежала — в тонкой…
История затеяла свой обед,Где кости гостей — скрыты в тени.Крови жаждет война, мира нет,Война — это горе, не для людей.Он повержен, болью покрыт, лежит,Не верит он в благие намеренья мира.Повторяет тихо, где смысл скрыт:«Всё исчезнет, как дым, без следа и…
