Вітер шепоче таємниці ночі,
Життя мандрує в зоряних полях.
Любов і смерть — дві вічні дочки,
Танцюють в серці, мов на вогнях.

Зорі в очах, мов іскри теплі,
Суджені нам у долі шляхи.
Ніжно, то смерть в руках утеплить,
А любов веде до світанків м'яких.

Таємниці долі, мов ріки глибокі,
Несуть нас вперед, куди очі мріють.
Життя і смерть — в танці рахуєм кроки,
Та дивимось, як серце тліє. 

Удача сміється в кожнім кроці,
Пошепки веде через терни до зір.
І кожен наш день — як мозаїка на сонці,
В якому ми творим, любим, живем. 

Зорі в очах, мов іскри теплі,
Суджені нам у долі шляхи.
Ніжно, то смерть в руках утеплить,
А любов веде до світанків м'яких.

Любові шепіт, мов пісня вітру,
Сплітає дні в єдину ніжну мить.
Життя нам грає, по струнам скрипки літу,
І кожен з нас як вміє, так й бринчить. 

Доля кружляє нас у вальсі часу,
В митях щастя, в хвилях та горі. 
Але кожен крок, що ми робимо разом,
Веде нас до мрій, до зірок, до любові. 

Тож нехай лунає життя, як пісня сильна,
В серці вічний вогонь любові горить.
У кожному кроці — доля, що мила та вільна,
І в кожному слові — мир, що зветься наш світ.  

Зорі в очах, мов іскри теплі,
Суджені нам у долі шляхи.
Ніжно, то смерть в руках утеплить,
А любов веде до світанків м'яких.