Курахове

Місто розташоване приблизно за 60 км від окупованого Донецька.При під’їзді до міста, зверху, відкривається чудовий краєвид на курахівське водосховище.Узбережжя обліплене маленькими рибальськими будиночками чи дачами.На в’їзді блок пост.Вусатий, міцний, невисокого зросту військовий зупинив наш бус.«Хлопці, що ви, заїбалися в цю…

Читати даліКурахове

Яйця в кишені, думки в тумані

«А нас ви можете нагодувати”? – спитав самий молодший, найбрудніший і потіючий з трійці.«Обіди тільки для людей з пенсійними посвідченнями” – сказала дівчина і далі продовжила розкладати їжу по пластикових тарілках.«Знову старих годують, тільки й роблять, що годують старих і…

Читати даліЯйця в кишені, думки в тумані

Просто прийшла війна

Просто прийшла війна.І діти стали як ляльки, з застившими поглядами.Впали та завмерли, а батькі плачуть.Раніше. Кожна сирена – і люди шукали притулок,Хапали дітей, пожитки й спускалися глибше в підвали.Зараз війна стала рутинною, з темпом неспішним, вона не вибачає. Сирена – не привід ховатися,…

Читати даліПросто прийшла війна

Каска 

Ця історія відбулася ще у перші дні війни. «Поїхали купимо каски?» “Поїхали” – відповідаю я. «А ти в них розумієш?» – Запитує мій співрозмовник. «Так, все життя в касці ходжу» “Ясно” – не гучний сміх і ми рушили в дорогу.…

Читати даліКаска 

Зупинка в барі: Історія контрастів

Гарне місто. Обласний центр.Сонце вже почало сідати, я побачив маленьку вивіску.Бар.Двері дзинкнули і ми опинилися всередині.Музика, красиві люди в чистому одязі. Коктейлі, кальян, дим розтікається і піднімається вгору, змішуючись із парфумом.На нас пильний одяг, з не мирного життя, придуркуватий і…

Читати даліЗупинка в барі: Історія контрастів

Рукомийник» та люди на світлинах

Ми сидимо на лавці під густим деревом, листя якого частково нас закривають. Ночами на ній сплять бомжі, точніше один, на прізвисько «рукомойник».Місце козирне, він приходить туди щовечора тримаючи в руках махрове жовте простирадло і пакет, підкладає під голову тканинний згорток…

Читати даліРукомийник» та люди на світлинах

Охтирка. Тісто, віра і бомби

Отец Георгий Юрий Серый – настоятель храма в городе Ахтырка. Они с местным предпринимателем Виталий Евтеев организовали хлебопекарню прямо в храме.Город разрушен на 80%, люди живут в подвале храма. В городе не работает ни один магазин, пути снабжения ограничены. Эти…

Читати даліОхтирка. Тісто, віра і бомби

Марик

Я не хотел писать о Мариуполе. Я там не был. Ад, через который прошли и проходят там люди, я не смогу описать. Мне не хватит всей моей склонности к драматизму и навыков в написании текста.Но я хочу вам рассказать историю…

Читати даліМарик

Локация Х

Город пустой. Я езжу на красный свет. Да, знаю что не правильно, но я очень аккуратно проезжаю перекрёстки и светофоры. Я не могу долго стоять, времени не хватает, полиция едет на встречу, видит мое улыбающееся лицо на все лобовое стекло,…

Читати даліЛокация Х

Карьера, которой можно гордиться

Во время войны профессии обесцениваются. Ты можешь быть крутым бизнесменом, директором крупной компании. Но первая ракета – и ты еле уносишь своё тело, забывая о том, что ещё вчера пренебрежительно смотрел на барист, заправщиков, дворников, сантехников. Сливаешься с общей массой…

Читати даліКарьера, которой можно гордиться

Бомжи на службе логистики

Вчера выгружали три машины, к нам на склад. Незапланированные. Я привык к критической логистике, когда всё день в день, срочно и обязательно. Да, не всегда логистика – это искусство о планировании, а в такие времена она категорична и заебиста. Людей…

Читати даліБомжи на службе логистики

Зима, которая нас изменила – в лицах и плакатах

(Майдан. Киев. 2013–2014)21 ноября Янукович нажал на паузу.А тысячи украинцев — на плей.На площадь вышли те, кому надоело ждать разрешения жить достойно.Майдан тогда ещё не был крепостью. Но уже стал зеркалом.И в этом зеркале прекрасно отражались Янукович, Азаров и вся…

Читати даліЗима, которая нас изменила – в лицах и плакатах