Зорі сипляться, тихо падають на трави,
Місяць з неба малює срібло на діброви.
Вечір втомлений тихо грає мелодії давні,
Я прислухаюсь до шуму – а як ти? Що з тобою на справді?
Вітер лагідно листям шелестить в тиші,
Тіні довгі малюють казки на стіни.
У небі хмари пливуть, мов думи в дорозі,
Я думками лечу – а як ти? Чи вільна у прозі?
Світло свічки танцює на вікні в кімнаті,
Ніч покриває землю своїм шовковим платтям.
Мрії тягнуться, наче зорі, що далі й далі,
Я вслухаюсь у тишу – а як ти? Сподіваюсь все вдало.
Ранок сходить, мов день у новому обличчі,
Сонце в небі горить, наче вогонь на покрівлі.
Ти зустріла цей світанок? Чи мрії ще в полі?
Я чекаю відповіді – як ти?
Що в твоїй долі?
