Че Гевара. Культ крові під брендом свободи

Про нього люблять говорити як про «романтика революції».Його портрети друкують на футболках, стилізують під Шевченка, роблять героєм постерів.Але якщо зняти плакатну плівку — під нею залишиться зовсім не герой.Він обожнював сам розстрілювати полонених. Без суду й без доказів.Його слова збереглися…

Сорок седьмой этаж

Сорок седьмой — этаж без балкона и выхода к морю.Возраст, когда понимаешь: прощения — важней побед.Жизнь — это то, что течёт по забытым, замшелым траекториям,а ты, как дурак, ищешь смысл в отражении плит и газет.Этот дом — старый пес с…

Назад 

Шёл человек. Ни особой нужды, нирадости — разве что гравий, да глыбасвета, застрявшая в лужах. Поводы? — мимо.Память? — замята, как скомканный выдох.В левом кармане — обрывок доктрины,в правом — билет до условной отчизны.Он — не пророк, не фигура витрины,а…

Голка в жилах міста

Цей світ із бетону, мов скибка застиглого воску,стікає по венах асфальту у бік порожнеч.Тут зранку до ночі – у вічному пошуку сенсу –людина вчепилася в місто, а місто – у неї, мов меч.Пульсує під шкірою гулом розбитих вагонів,і голка вростає…

Город потерявший голос

В вечернем сумраке, где серый свет распят,Где старый город прячет боль в брусчатке,Слетает пыль времён, как горький яд,Сквозь трещины в асфальте — в беспорядке.Ушёл Высоцкий — камень не допел,Не докурил, не сжал ладонь в оскале.У времени кумир свой срок отпел,Словно…

Человек и цифра

Ты идёшь по мосту между нулями и единицей.Человек ли ты, если машина смогла зафиксироватьвзмах ресницы, характерный угол улыбкии сгиб твоего позвоночника в утреннем зеркале?Ты идёшь по воде — и поверхность хранит отражение,но в потоках сетей не бывает зыбких теней.Каждый шаг…

Великий лайковий сором

В епоху, коли кожен лайк – це ніби мікро-автограф на громадському банері думок, багато хто з нас стає лайковим ніндзя – ми тут, але нас як би і нема. Уявіть: ви гортаєте стрічку, і ось він, піст. Дотепний, глибокий, із…

Життя на автопілоті

Штучний мозок – наш новий друг,Він знає все і все він помічає.Замість нас він мислить, мріє, А ми? А ми лише життя проживаєм.Роботи в домі – наші нові друзі,Варять каву, чистять, навіть співають.А ми на дивані, з пультом в руках,Лише…

Реалістична утопія або дистопійна реальність

У ті безтурботні часи, коли найскладнішим вибором був фільтр для фото в Instagram, ми з захопленням мріяли про міста майбутнього. О, як легко було уявити собі мегаполіси, які парять серед хмар, де дрони, призначені для дивовижних подорожей, літають серед блискучих…