Чорний лінкольн м'яко зупинився біля тротуару.

Двері відчинилися, і з них вийшов чоловік у крислатому капелюсі й пальті з коміром-стійкою.

— Ти впевнений, що інформація вірна, Томмі? — спитав Джо.

— Як смерть, бос. Джиммі «Щур» планує взяти твоє місце, — Томмі дивився прямо йому в очі, але погляд його був нервовим.

Розмови про зраду були останнім, що хотів чути Джо.

Місто вже тріщало по швах, а поліція подвоїла зусилля, щоб посадити його за ґрати.

— Збери хлопців. Сьогодні ввечері ми вирішимо цю проблему, — сказав він похмурим тоном.

Увечері в покинутому складі зібралася вся банда. Світло від мерехтливих ламп малювало довгі тіні на їхніх обличчях. Джо стояв попереду всіх, спираючись на свій надійний томпсон.

— Джиммі, ти хотів стати босом? — його голос був спокійний, але кожне слово загрожувало.

Джиммі «Щур» підвівся, його руки тремтіли.

— Джо, це все брехня. Я присягаюся...

Перш ніж він встиг закінчити, пролунав гучний постріл. Але куля пройшла повз Джиммі, пронизавши груди Томмі, який стояв позаду. Той звалився на підлогу, видавши хрипкий звук.

Джо холодно глянув на його тіло.

— Томмі працював на поліцію. Підставив нас усіх. А ти, Джиммі, дарма носиш прізвисько «Щур». Усе місто підозрювало тебе, але справжній щур весь цей час стояв поруч зі мною.

Джиммі стояв у заціпенінні, не вірячи своєму порятунку.

— Тепер, — Джо обернувся до приголомшеної банди, — пора прибрати сміття і відновити порядок.

З того дня і до кінця своїх днів Джо «Смокі» Маррано був незаперечним босом Чикаго, а легенда про його жорстокість і хитрість лише зміцнилася на вулицях, де правила тільки одна валюта — вірність.