У кожної держави є момент, коли вона перестає переконувати і починає примушувати.
Вона розгортає апарат до максимуму і ставить на вулиці тих, хто готовий виконувати наказ без запитань.
Рядові виконавці — поліція, працівники ТЦК, активісти, публічні персони, чи прості прихильники силового терору — стають незамінними: вони виконують квоти, проводять рейди, фіксують порушення, публічно виправдовують жорсткі заходи.
Але коли криза минає пік (перемир'я, стабілізація, зміна влади чи просто завершення масової фази), система переходить у фазу «очищення».
Це не виняток.
Це стандартний цикл.
Розширення під час кризи і ліквідація зайвих — після.
Держава використовує інструменти: кримінальні справи за «перевищення повноважень», люстрацію, масові позови, переведення в бойові частини, публічні відсторонення, тюремні терміни.
У контексті України 2024–2026 років ситуація з ТЦК та СП розвивається за схожою траєкторією.
З осені 2024-го почався перерозподіл кадрів: майже 70% військовослужбовців ТЦК без обмежень за здоров'ям переведено до бойових частин (дані Сухопутних військ).
З вересня 2025-го запроваджено обов'язкові бодікамери для фіксації контактів.
Зростає кількість судових позовів: у 2025-му суди часто скасовують незаконні призови (наприклад, багатодітних, заброньованих, з відстрочками через «Резерв+»).
Кількість звернень до омбудсмена щодо порушень ТЦК зросла з 18 у 2022-му до понад 6 тисяч у 2025-му — це фіксована «системна криза» (заява Дмитра Лубінця).
Паралельно йде цифризація: відстрочки через ЦНАП (з листопада 2025), онлайн-штрафи в «Резерв+», плани на «е-ТЦК» до кінця 2025-го.
Це означає просту річ: система вже вчиться працювати без них.
Вона прибирає людський фактор, а разом із ним — і тих, хто був його носієм.
Приклади з історії: як це працювало раніше
Чистки в НКВС після «Великого терору» 1937–1938 рр.
Пік репресій — так звана «єжовщина».
За наказом №00447 і в межах національних операцій (польської, німецької, грецької тощо) було розстріляно сотні тисяч людей, мільйони — заарештовано. Виконавці — рядові оперативники, слідчі, коменданти — виконували встановлені «квоти», застосовували тортури, фальсифікували справи.
Після усунення Єжова і призначення Берії (листопад 1938 року) Сталін дав сигнал на чистку самого апарату НКВС.
1939–1940 роки — масові арешти співробітників НКВС за «порушення соціалістичної законності», «перегиби», «участь у змові Єжова».
За даними архівів СБУ та досліджень істориків (Золотарьов, Шаповал, Подкур), лише в УРСР було заарештовано тисячі чекістів. Багато з них самі пройшли через ті самі тортури, які раніше застосовували до інших.
Сам Єжов був заарештований у 1939 році та розстріляний у 1940 році після «зізнань» у шпигунстві.
Факт: ця чистка дозволила новому керівництву на чолі з Берією списати найкривавіші епізоди на «єжовщину», представивши їх як тимчасові «перегиби», а не як системну політику держави.
Учора вони підписували протоколи.
Через рік — підписували вже їхні протоколи.
Післявоєнна епюрація у Франції (1944–1945)
Після звільнення від нацистів відбулися масові суди над колаборантами.
За офіційними даними, близько 10–11 тисяч осіб було страчено (розстріли на місці та за вироками судів).
Десятки тисяч людей зазнали публічного приниження, їх остригали, ув’язнювали, позбавляли посад і прав.
Виконавцями були місцеві поліцаї, чиновники режиму Віші, донощики — ті, хто «просто виконував накази», беручи участь в арештах, депортаціях і конфіскаціях.
Після зміни влади (приходу де Голля та формування Тимчасового уряду) їх швидко перетворили на «зрадників» і усунули, щоб нова Франція могла виглядати очищеною.
Багато з них були звичайними чиновниками, які стали робити брудну роботу з міркувань кар’єри.
Люстрація та суди над співробітниками спецслужб у посткомуністичній Східній Європі (1989–1990-ті роки)
Штазі (ГДР), Секуритате (Румунія), СБ (Польща, Чехословаччина) — основні виконавці репресій.
Після падіння комуністичних режимів:
У НДР архіви Штазі були відкриті, тисячі агентів і донощиків втратили роботу, репутацію, деякі були притягнуті до кримінальної відповідальності та ув’язнені.
У Чехословаччині та Польщі люстраційні закони заборонили колишнім співробітникам спецслужб (СБ, Штазі, Секурітате) обіймати державні посади.
У Румунії після розстрілу Чаушеску багато співробітників Секурітате опинилися під слідством, постали перед судом або були змушені піти в тінь.
Аргумент: ці люди були безпосередніми виконавцями репресій проти дисидентів, цензури та системи доносів.
Після переходу до демократії саме вони стали першими об’єктами «очищення», що дозволило новій владі дистанціюватися від минулого та зміцнити власну легітимність.
Інші приклади з історії
Хунвейбіни в Китаї під час Культурної революції (1966–1969): Мао натравлював молодь на «старих кадрів», інтелігенцію.
Після стабілізації — армія розганяла, саджала, вбивала тих самих хунвейбінів як «неуправляємих».
Саддам Хусейн 1979 р.: одразу після приходу до влади на з’їзді Баас звинуватив і розстріляв десятки соратників, які допомогли йому захопити владу.
У всіх випадках схема однакова:
- на піку кризи, революції чи війни — максимальне розширення карального апарату;
- після стабілізації або зміни вектора — скорочення, чистки, суди над виконавцями;
- офіційне пояснення: «перегиби», «зрада», «злочинні елементи в апараті».
Що чекає на ТЦК та їхню групу підтримки в українських реаліях 2026+
За нинішніми тенденціями (переведення кадрів у бойові частини, бодікамери, цифризація, зростання судових позовів і кримінальних проваджень — вже 34 кримінальні справи щодо ТЦК за 2025-й) — після завершення гострої фази мобілізації (перемир'я, демобілізація, зміна воєнного стану) держава матиме всі підстави дистанціюватися.
Рядові працівники ТЦК (особливо ті, хто фігурує в позовах про незаконні призови, побиття, зловживання) — перша хвиля кримінальних справ і позовів від громадян (юристи вже прогнозують «хвилю позовів» після війни).
Публічні прихильники (ті, хто в коментарях/медіа виправдовував «бусифікацію», «треба до останнього») — втратять соціальний капітал, отримають соціальну стигму, а в разі зміни влади — можливі люстраційні перевірки чи публічні списки з усіма наслідками.
Керівництво ТЦК — часткові відсторонення/перевірки (як уже було в 2023–2025 з обласними військкомами).
Загалом: держава списуватиме порушення на «окремих осіб» і «перегиби», щоб зберегти легітимність.
Історичний досвід показує — виконавці стають витратним матеріалом, коли їхня функція вичерпана.
Це не питання моралі. Це питання функції.
Поки система потребує виконавця — вони існують, а коли потреба зникає, зникають і вони.
Держава не знищує себе.
Вона завжди знищує тих, хто діяв від її імені.
