Цієї ночі Київ прокинувся від гуркоту, який розрізав темряву на шматки. Спершу — моторошний свист дронів, далі — вибухи, пожежі, крики.
У Святошинському районі загорілися багатоповерхівки, у Дарницькому — стіни старої чотириповерхівки розсипалися разом із дахом. Уламки падали на подвір’я, де ще вдень сушили дитячі речі.
У дев’ятиповерхівці на Святошино обвалилися цілі секції з четвертого по восьмий поверх. Там знайшли молоду жінку та її тримісячного сина. Батько залишився живий, але зі страшними пораненнями. У цій війні часто виживають не ті, хто мав би. Або, можливо, саме так і задумано — щоб виживання перетворювалось на нову форму катування.
На іншому кінці столиці, в урядовому кварталі, палає будівля Кабміну. Кажуть, уламки збитого дрона. Ніби знущання: російські дрони спершу врізаються у вікна звичайних квартир, а потім — у фасади владних стін. Вогонь не розрізняє адрес.
Після обстрілів працювала авіація — гасили пожежі після ракетних ударів. Над містом дим затягував небо, повітря різало легені, і киянам радили зачиняти вікна. Але як зачинитися від війни, якщо вона вривається просто у вітальні?
У Дарницькому районі в укритті померла літня жінка. Вона не витримала повітряної тривоги, що тривала годинами. У тому ж районі розбита чотириповерхівка — третій поверх обвалився, люди вибиралися крізь уламки.
На Борщагівці дрон упав у двір. У Бучі — зруйновані приватні будинки. У Фастівському районі розбомбили стайню, де загинули сім коней. У Кременчуці міст через Дніпро перетворився на металеву рану, рух перекрили, до потягів тепер підвозитимуть автобусами. У Запоріжжі та Кривому Розі — десятки поранених. В Одесі — Палац спорту з вирваними бетонними плитами й багатоповерхівка, в якій «Шахед» пробив стіну.
Історії вплітаються одна в одну. Валентина зі Святошина чекала, поки рятувальники знайдуть її зятя, військового ППО, під завалами. Вона вижила, бо її відділяли дві стіни. На шостому поверсі поруч загинули жінка й немовля. На обличчях рятувальників — попіл і мовчання: вони знають, що під завалами завжди може бути ще хтось.
За ніч Україна пережила новий антирекорд: понад 800 дронів і ракети, десятки влучань по містах, сотні загорянь. Частина «Шахедів» залетіла аж у Польщу, один — на територію Білорусі. Польща піднімала авіацію, готувала ППО, світ спостерігав. Але горіли саме наші багатоповерхівки, падали наші мости, наші діти лишалися під руїнами.
Ця війна точить не лише бетон і метал — вона виїдає саме відчуття нормального життя. Люди вчаться рахувати удари, як інші рахують години. Пам’ятати обличчя загиблих, як інші пам’ятають номери телефонів.
Київ стоїть. Але це вже інший Київ — місто без безпечних поверхів, без цілого неба. Місто, де виживання перетворюється на звичку. Місто, яке щоразу втрачає когось — і вчиться жити далі з цією втратою.
P.S. The New York Times пише: сьогоднішня атака дронами змогла пробити найщільніший щит української ППО — урядовий квартал у центрі Києва. Територія, яку вважали найбезпечнішою в країні, виявилася вразливою.
P.S. У Києві після атаки російських військ у лікарні достроково народила жінка, яка отримала тяжкі поранення. Лікарі екстрено провели пологи. З’явився на світ хлопчик. Мати — у критичному стані. За життя дитини борються медики. Наші молитві дитині та мамі 🙏
P.S. Жінка зі своєю двомісячною дитиною, яких сьогодні вбила Росія, вилетіли з вікна шостого поверху, – розповіла місцева жителька.
