Голос міста вранці ледь чутний, ніжний,  
Прокидається він повільно, розтягуючись у світанковому тумані.  
Трамваї дзвенять, мов перші ноти у музиці вічній,  
А вулиці наповнюються ритмами життя, як зранку - вітанням.

Обідній час - місто гомонить, наче вулик бджолиний.  
Кав'ярні манять ароматами, люди спішать, сміються, мріють.  
Кожен куточок живе своєю історією, своєю втратою,  
Місто дихає, шепоче, вабить і, як вугілля, тліє.

А ввечері голос міста стає глибшим, більш мелодійним,  
Вогні ліхтарів мерехтять, наче зірки в небі великому.  
Місто не спить, воно шепоче свої нічні пісні голосом рідним,  
Зберігає кожен шепіт, кожну мить у своєму русі далекому.