Людей не меншає. Франка знову тримає ритм — день за днем, без сцени, без гасел зверху. Просто присутність. Просто опір.
Картонки — ті самі. Гасла — зліші. "Безугла — чорт", "Геть узурпаторів", "12414 = 1984" Писали прямо на асфальті, прямо на спині друга. Хто не встиг — читав.
Марʼяна Безугла прийшла з охороною. Якісь тіпочки охороняли її на відстані. Стояли в масках. Крики були чесні, як і весь день. Показовий момент — і для неї, і для всіх, хто думає вийти "про всяк випадок".
Серед людей зʼявляються іноді відомі люди. Трішки ходять, щось кажуть. Фото. Пара слів. І додому. Може, на майбутнє. Бо раптом щось зміниться — буде, що згадати: "Я ж теж був."
