Штучний мозок – наш новий друг,
Він знає все і все він помічає.
Замість нас він мислить, мріє,
А ми? А ми лише життя проживаєм.
Роботи в домі – наші нові друзі,
Варять каву, чистять, навіть співають.
А ми на дивані, з пультом в руках,
Лише пальцями світ перебираєм.
“Але чому я тут, що зі мною?” –
Раптом згадаєш, схопившись із ліжка.
“О, разумна голова, скажи, будь ласка,
Хто я, куди йду і звідки я вийшов?”
Він відповість тобі без заминки:
“Ти людина, частина світу.
Але не переймайся – я все вирішу,
Ти просто розслабся та будь паразитом.”
Так і живемо в дивному, новому світі,
Де роботи думають, а люди сачкують.
Штучний інтелект нас оберігає від розуму,
І, здається, навіть нашу тупість цінує.
