У ті безтурботні часи, коли найскладнішим вибором був фільтр для фото в Instagram, ми з захопленням мріяли про міста майбутнього. О, як легко було уявити собі мегаполіси, які парять серед хмар, де дрони, призначені для дивовижних подорожей, літають серед блискучих хмарочосів.
Але ми прокидаємося.
Прокидаємося у світі, де майбутнє вже настало, і воно не таке, як у наших мріях. Де крізь тріщини будівель, що звалилися, пробивається несміливе сонячне світло, а замість літаючих машин над головою – рев військових літаків.
Де за іронією долі, дрони у світі виявилися головними героями не казок про майбутнє, а військових літописів. Дрони, створені для мрій про свободу, перетворилися на інструменти розвідки та безшумних атак, покликаних сіяти не захоплення, а руйнування.
Тут, у нашому місті, немає місця для легковажних мрій. Це місце, де минуле, сьогодення та майбутнє зливаються в один момент виживання. Нам обіцяли, що майбутнє буде світлим, але світло лише відбивається від осколків скла на покинутих вулицях.
Іноді ми все ще мріємо.
Мріємо про той світ, який міг би бути, якби людство не витратило свої ресурси на війни та руйнування. Мріємо про світ, де "майбутнє" - це не просто наступний день у виживанні, а можливо щось більше.
Але поки ми оглядаємось на всі боки, бачимо тільки руїни нашого сьогодення. Місто майбутнього, яке ми колись уявляли, залишилося лише розмитим сном на тлі надто яскравої реальності. Реальності, де важливіше не мрії про автомобілі, а пошук безпечного притулку на ніч.
Ми мріяли про майбутнє, але забули подбати про сьогодення. І тепер майбутнє стоїть перед нами, не як величне місто мрій, а як нагадування про те, що минуле та сьогодення формують завтрашній день. У цьому місті майбутнього ми вчимося цінувати не мрії, а моменти миру та тиші.
Руйнування, яке прийшло сьогодні – це луна минулого та відсутність безпеки майбутнього.
