Таксист зник. Бариста зник. Будівельник зник.
Залишилися лише повістки, сміття на вокзалах і жінки з очима, як вичавлені лимони.

Мобілізація триває.
Силова, як удар кастетом.
Нова економіка — економіка страху:
«А ну в бус, швидко, ти ж мужик!»
— «Ні, я плиточник…»
— «Тепер ти піхота.»

Щоранку хтось іде з роботи — і більше не повертається.

Люди у військовій формі полюють не на ворога, а на тих, хто ще тримає економіку — водіїв, айтішників, будівельників.
Зловив — здав — отримав премію.
Так тепер виглядає мотивація.
Новий бізнес — продавати чужу свободу за кілька тисяч.
Нова релігія — відвертатися, коли ламають двері не до тебе.

Вмирає не тільки тіло.
Вмирає кафе на розі.
Вмирає завод.
Вмирає курс гривні.
І все це заради чого?
Щоб чиновник у піджаку розповів з трибуни, що «працюємо і все потужно»?

Раніше була мобілізація духу.
Тепер — мобілізація тіл.
У прямому сенсі.
Ти просто тіло.

Увечері люди моляться вже не за перемогу,
а щоб вижити…
І не тільки від російських шахедів.