Артем, 10 років. Київ (Солом’янка)У під’їзді пахне бетонним пилом і хлоркою. Вентилятор на сходах розганяє гаряче повітря, але не встигає за ним — літо в Солом’янці цього року прийшло разом із уламками. У дворі сидить хлопчик — років десять, може…
ГАЛИЧИНА. 1930 Жовтень. Тумани. Пацифікація. «Учень села Бортники, 13 років, був викликаний до дошки й заговорив українською. За це вчителька-полька потягнула його за вухо, вивела на вулицю й залишила стояти до кінця дня. Мати поскаржилася — прийшли жандарми. Через два…
Пост, якого не буває в шкільних підручникахУ Києві досі є вулиця Андрія Головка. Є й бібліотека його імені. Туди приносять книжки. Повз неї щодня проходять люди — не знаючи. Або роблячи вигляд, що не знають.А треба б. Бо Головко —…
Київ. 23 червня 2025.У неділю вони ще були живі.У понеділок — їх не стало.Чоловік. Дружина. І дід.Разом у квартирі. Разом під обстрілом. Разом загинули.Їхній шістнадцятирічний син вижив випадково. Був на дачі з бабусею. За містом.Коли повернувся — було вже надто…
Ти пахнеш вином, чи розбитим минулим, чи страхом?Ти дивишся в очі, мов прірва, мов чорний глибокий колодязь.Я губи твої розтинаю зубами, як кригу,але щойно торкнусь – вже не хочу, вже випалив подих.Ти була, мов вогонь, що у венах здіймає пожежу,але…
Сніг падає – тихо, беззвучно, як вирок без суду,мов попіл, що сиплеться з вчорашніх спалених книг.Земля, ніби втомлена мати, чекає на чудо,та знову – сирени, розриви, і кроки чужих.Вікно в під’їзді заплакане вітром лютневим,у темряві – тіні, у тінях –…
На столе, холодея, без сна и без страха,Он лежит под лампой, сквозь веки — свет.Металлический блеск, как слова монаха,Шорох рук наполняет немой ответ.Боль идёт, как река, разливаясь в теле,Только маска скрывает дыханья соль.И прошепчет он тихо, почти несмело:— Это просто…
Они изменяют. Под шелест чеков и плёнок,Под хруст пакетов, набитых вещами и едой.Под утро, когда ночь еще держит бетонные склоны,И дышит город последней зевотой пустой.Они изменяют нам в парках, в машинах, в домах,В пределах серого быта, в пределах своих оправданий.Когда…
В нічній Одесі, де морський бриз ніжно шепотів про минулий день, настала темрява, важка, як невимовний біль. Це була ніч, коли вічна тиша моря зіткнулася з безумством війни. Російський безпілотник, наче втілення самого кошмару, розірвав небо, перетворивши спокійний куточок в…
