На сцені світла, у залі тиша,
Грає актор – душа його жива.
У кожному жесті, у кожному вірші,
Він мистецтво своє душею співа.
Шепочуть кулісів старі історії,
Про сміх, про сльози, про життя глибоке.
Актори – чарівники, у масках долі,
Вони на сцені – і в радості і в жалобі.
На дошках, що життя значать, кожен крок важливий,
Де сценарій життя в миті оживає.
Серце в грудях глядача відчуває кожну пориву,
У театрі, де кожна доля свій шлях прокладає.
Кожен актор – це художник душі,
Він розмальовує наш світ емоцій.
На сцені він, згорає як негар свічі,
Театр – це його світ пародій.
Завіса падає, аплодисменти лунають,
Актори вклоняються, світло згасає.
Але в кожному серці метелики літають,
Театр – це магія, що в серцях оживає.
