Світ наче склад із дровами, де кожна іскра може обернутися полум’ям.
Politico нагадує: найближчі п’ять років можуть стати випробуванням для людства, і список небезпечних точок виглядає як мапа майбутніх трагедій.
Індія та Пакистан.
Дві країни, дві історії ненависті, розділені кордоном і релігією. Їхні арсенали — не просто цифри у військових зведеннях.
Це 170 і 180 ключів до кінця світу.
Внутрішня політика обох держав, як п’яний водій, веде машину до прірви.
Китай і Тайвань.
Тут питання не в острові, а у світовому порядку. Хто буде диктувати правила: США чи Китай?
Тайвань стає тим самим каменем, об який можуть зламати ноги обидва гіганти. Особливо якщо в Білому домі сидітиме Трамп, що любить змінювати думку швидше, ніж напрямок вітру.
Росія і Балтія.
У путіна все просто: минуле треба повернути, навіть якщо воно ніколи йому не належало.
Балтійські країни — це не лише шматок карти, це тест на міцність НАТО. І якщо Росія підпалить цей рубіж, у Європі знову запахне димом.
Індія та Китай.
Гори, що мали б розділяти, стали місцем, де люди стоять один проти одного без зброї, але з ненавистю. Достатньо одного крику, одного пострілу — і сотні мільйонів людей виявляться заручниками чужих амбіцій.
Корейський півострів.
Тут час завмер. Країна, де діти ростуть у голоді, а диктатор ховається за ядерною кнопкою.
Кім Чен Ин добре вивчив історію Саддама й Каддафі: його владу не зруйнують танки, поки він тримає в руках можливість зруйнувати цілі міста.
Ми читаємо ці прогнози, як старі листи з майбутнього.
Але вони не про завтра, вони вже про сьогодні.
Бо всі ці конфлікти — це не «можливо».
Це лише питання того, хто перший запалить сірник.
