Коли йде війна, будь-яке слово з Варшави має вагу.
Але нинішній президент Кароль Навроцький вирішив, що його власний рейтинг важливіший за союзницьку підтримку.
Вибори проти союзництва
Вето на закон про допомогу українцям — це не про економіку і навіть не про принципи. Це про вибори. Про те, як підняти голоси, граючи на старих страхах і упередженнях.
Закон, накладений під ніж, передбачав продовження допомоги українським біженцям до березня 2026 року. Його ухвалили обидві палати парламенту, але президент зупинив документ. Із формулюванням: «Польща насамперед».
Наслідки — прямі: соціальні виплати, медична допомога і легальний статус залишаться лише для тих українців, хто працює або платить податки у Польщі. Для решти — порожнеча.
Кремль аплодує
Польські журналісти прямо пишуть: такі кроки лише підливають олії в багаття антиукраїнських настроїв і працюють на користь російської пропаганди. Кремлю не потрібні ні польські, ні українські переможці.
Йому потрібні розсварені сусіди.
І саме це — найбільша послуга, яку робить Навроцький Москві. Бо вето зачіпає не лише гуманітарну допомогу.
У пакеті був і пункт про фінансування Starlink для України.
А це — зв'язок на фронті.
Без нього вже з жовтня українська армія ризикує залишитися без стабільної комунікації.
Цифри та ціна
Під ударом — сотні тисяч людей. Майже 700 000 українців уже працюють у Польщі легально й платять внески у фонд соціального страхування (ZUS). Без нового закону значна частина цих людей опиниться поза системою — без роботи, без правового захисту.
Міністерство внутрішніх справ Польщі підрахувало: наслідки президентського вето збільшать державні витрати на 8 мільярдів злотих (≈ 2,2 млрд USD). Формально це «економія на чужих», але фактично — додатковий тягар для власної держави.
За три роки українці поповнили бюджет Польщі майже на 28 мільярдів доларів.
Хто такий Навроцький
Кароль Навроцький — історик, консерватор, людина, яка піднялася з директорства Інституту національної пам’яті (тому і кричить вічно за Волинь, тільки звучить це однобоко) до президентського крісла.
На виборах у червні 2025 року він отримав лише 50,89 % голосів. Його перемога стала можливою завдяки правим популістам і націоналістичному електорату.
Його риторика повторює знайомі мотиви: «свої проти чужих», «захист польського», «Польща понад усе». Вона співзвучна ідеології ПіС, перегукується з лозунгами Дональда Трампа. І кожне вето стає підтвердженням того, що внутрішня політика важливіша для нього, ніж союзницькі відносини.
Підсумок
Вето Навроцького — це не про закон і не про цифри. Це про страх втратити владу. Про політику, яка ставить виборчі інтереси вище за людське життя й військові потреби.
І поки у Варшаві грають на внутрішній сцені, Москва отримує своє: розділених, недовірливих, зневірених сусідів.
