На війні завжди є ті, хто чекає чужих перемог більше, ніж власних поразок. Хтось бере зброю в руки й біжить уперед, а хтось ховається за клавіатурою — і думає, що кілька рядків у чаті можуть наблизити «новий порядок».
СБУ повідомила про затримання двох агітаторів рашизму — в Запоріжжі та Харкові. У першому випадку це був 60-річний власник юридичної фірми. Людина з освітою, зі статусом, із клієнтами, які довіряли йому вирішувати їхні проблеми. А він у цей час писав у мережі, що українців треба масово вбивати. Коли прийшли правоохоронці, герой «русского мира» сховався під власним ліжком. Там, де темно й тісно, де запах пилу й старих ковдр. Іронія долі: той, хто кликав до «великої Росії», не знайшов для себе кращого укриття, ніж щілина під спальним місцем.
У Харкові затримали іншого — 54-річного працівника поліграфічної компанії. Його поле бою — чат-бот російського пропагандиста Сергія Лебедєва (відомого під псевдонімом «Лохматий»), який наразі переховується в окупованому Донецьку. Він вихваляв окупантів і чекав на прихід «руского міра» в місто, яке щодня хоронить людей після їх ракетних ударів. Йому не заважали ані сирени, ані руїни поруч. Він продовжував писати тексти про «визволителів».
Ці двоє — лише дрібні гвинтики у великій машині пропаганди. Але кожен такий пост, кожен коментар у чат-боті — це шматок бетону, який ворог намагається кинути на наші плечі. І кожен подібний випадок показує: насправді «агітатор рашизму» не сильний. Він дрібний, жалюгідний і самотній.
Один — під ліжком. Інший — у віртуальному чаті. В обох випадках кінець однаковий: ґрати й відчуття, що життя вони прожили даремно.
Бо підлість завжди закінчує однаково. І в цьому — справедливість, яка не потребує пафосу.
