21.07.2025
Спочатку летіли мопеди.
Перші сім. Потім — дванадцять. Потім — п’ятдесят.
Потім — усе.
Летіло з усіх боків. Летіло без пауз.
Поки сповіщення не встигали згаснути — надходили нові.
Поки хтось встигав вдихнути — когось уже затисло під уламками.
На Київ летіли всі.
Shahed’и. Кинджали. Калібри. Х-101.
Пекло влаштовували гуртом.
Кожен район — як мішень. Кожен дах — як попередження.
Це не був обстріл. Це була наруга.
Вогонь
🔥 Шевченківський район
— Пожежа в житловому будинку, зайняло з другого поверху
— Пошкоджено вхід до метро «Лук’янівська», задимлення навколо
— Один постраждалий, допомога на місці
— Далі — задимлення на відкритій території, між будинками
🔥 Дарницький район
— Горить дах житлового будинку
— Палає нежитлова будівля
— Пожежа в супермаркеті
— Дитсадок — палає, уламки на території, але без постраждалих
— Ще одна нежитлова будівля — знищена
— Один госпіталізований
— Один загиблий
🔥 Солом’янський район
— Пожежа на складах
— Уламки падали біля людей — на щастя, ніхто не постраждав
🔥 Дніпровський район
— МАФи у вогні
— Дах житлового будинку зайнявся
— Дитячий садок — теж у вогні, без жертв
🔥 Оболонський район
— Котеджний комплекс горів. Незаселений. Людей не було.
— Вогонь — був.
🔥 Святошинський район
— Виклики медиків. Дані уточнювали. Але щось там було.
🔥 ЖК "Львівський квартал"
— Пряме влучання. Пожежа. Житловий будинок.
— Там жили. Там хтось спав.
…одна людина загинула.
Семеро поранених, серед них — 15-річна дівчина.
Пʼятьох госпіталізували. Ще двом — лікарі допомогли просто під завивання сирен.
Вони не встигли сховатися.
Ніхто не встигає, коли на місто летить сто імен смерті.
Тіло міста
Коли місто втомлюється від сигнальних сирен — воно починає слухати тишу між вибухами.
І між цією тишею сьогодні був:
— НАУ — п’ять Shahed’ів в одну точку
— Малютянка — пʼятнадцять Shahed’ів. Зарево, детонації
— Кременчук, Полтава, Переяслав, Прилуки — прольоти крилатих
— Х-101 маневрують у повітрі над Київщиною
— Ракети — касетні.
— Три хвилі «Кинджалів» — частина прилетіла.
Історія ночі
Було стільки спалахів, що зорі злякалися.
Було стільки диму, що небо вже не могло його вивітрити.
Було стільки новин, що смерть стала рядком у стрічці.
Але все це — ще триває.
Коли горить садок — не питай, чи вижив будинок.
Коли вибухає станція метро — не шукай вогонь. Шукай повітря.
Коли мопеди заходять по шістдесят — не чекай на відбій.
Це Київ.
Це ніч.
Це вже не вперше. Але і не в останнє.
Продовження слідує...
Так, блядь, слідує.
