Brinko Manifesto

Спочатку це було тихе. Майже приватне.
Писати — щоб не здихати. Складати — щоб не розірвало.
Не для когось. Не для мереж. Не заради уваги.

Але світ не залишив права на тишу.

Він кричить, вимагає, б’є, грабує, втомлюється.
І ти вже не можеш просто спостерігати.
Тому BRINKO вийшов назовні.

Це не медіа.
Не блог.
Не комфорт.

Це простір, де ми не маскуємо гнів ввічливістю.
Не шукаємо "балансу" між катом і жертвою.
Не розжовуємо прості тексти для тих, кому "все одно".

Ми називаємо речі прямо.
Росія — вбивця.
Світ — втомлений.
Правда — незручна.

BRINKO — це не про хайп.
Це про точку кипіння.
Про втомлену чесність, яка все одно говорить.
Бо мовчання — це зрада.

Тут не продають думки.
Тут не закликають бути “адекватним”.
Тут — як є. Як болить. Як треба.

І якщо ти тут — значить, тобі теж тісно у цій фальшивій ввічливості.
Значить, у тебе ще щось живе.
Гостре, мовчазне, правдиве.

Тексти, думки, вірші, музика — інтелектуальна власність автора.
Не кради. Не адаптуй під себе.
Якщо хочеш використати — спитай.

brinko.one@gmail.com

Якщо справді треба...