22 липня 2025 року. День, коли померла антикорупція.
Вони не ховались.
Вони не крались уночі.
Вони увійшли до сесійної зали при денному світлі,
з кавою в пластикових стаканах
і впевненістю, що сьогодні не буде пам’яті.Але ми пам’ятаємо. І записуємо.
Частина перша: Атмосфера
Того ранку ніхто не хотів дивитись у монітори.
О 10:23 з’явилась порівняльна таблиця на 46 сторінок.
Її ніхто не читав — бо її не треба було читати.
Всі вже знали, що правки вніс Бужанський.
Всі вже знали, що вони “нічого особливого, просто уточнення”.
Всі вже знали, що буде команда “за”.
Ніхто не здригнувся, коли Тимошенко вийшла до трибуни і назвала цей день «світлим».
Ніхто не сперечався, коли “слуги” сміялись під час виступу “Голосу”.
Ніхто не здивувався, коли 11 поправок пройшли за лічені хвилини.
Все було тихо. Механічно. Як заведена машина з хриплим двигуном Банкової.
О 13:34:47 закон №12414 пройшов у цілому.
263 — за.
Цифра з точністю до калібру.
Ім’я їм — страх.
Частина друга: Суть
Війна — це не час для правди.
Так вони вирішили.
Тому й підсунули правки, які знищують незалежність НАБУ та САП.
Тихо, швидко, без аналізу.
Тепер Генпрокурор:
- може забирати справи у НАБУ;
- може віддавати їх іншим “зручним” органам;
- може давати вказівки детективам;
- може закривати будь-які справи;
- може керувати САП через довірених осіб.
Це не реформування.
Це контроль. Силовий. Банковий. Прямий.
НАБУ і САП просили не голосувати.
Голова антикорупційного комітету Радіна просила не голосувати.
Железняк подав блокуючу постанову.
А Стефанчук підписав закон одразу після голосування — навіть не чекаючи процедури.
Бо це не була помилка. Це був наказ.
Частина третя: Наслідки
Це голосування — не політичний інцидент.
Це удар по довірі, яка формувалась з 2015 року.
Це плювок в обличчя партнерам ЄС, які вимагали незалежності інституцій.
Це сигнал для корупціонерів:
«Тепер можна. Тепер свої».
54 депутати мають кримінальні підозри.
33 — по корупції.
Тепер вони можуть спати спокійно.
Частина четверта: Післямова
Ми не забуваємо.
Ми записуємо.
Ми зберігаємо всі імена — в кінзі, в архівах, у бруді цієї історії.
І коли буде черговий Майдан — ці прізвища будуть на стінах, не як герої.
Як підписанти диктатури.
263…
Підписано. Зафіксовано.
Очікується підпис президента...
Зрадники. Закон 12414.
