В Карпатах смерть не приховати — її видно навіть там, де, здавалось би, тільки тиша і камінь.Минулої ночі прикордонники на горі Фрасин у Закарпатті натрапили на людські рештки. Кістки розтягли дикі звірі. Поруч — шматки одягу, камуфльований рюкзак, сумка. І…
Коли йде війна, будь-яке слово з Варшави має вагу.Але нинішній президент Кароль Навроцький вирішив, що його власний рейтинг важливіший за союзницьку підтримку.Вибори проти союзництваВето на закон про допомогу українцям — це не про економіку і навіть не про принципи. Це…
Польща знову дістає «Волинь» із кишеніМіністр оборони Польщі Косіняк-Камиш заявив: Варшава блокуватиме вступ України до ЄС, поки Київ «не визнає Волинську трагедію».Історія у них завжди як валюта: то нагадають про «добрі відносини», то дістають із шухляди «Волинь». Але жоден із…
ПрологКрим — це не символ.Не святиня. Не «колиска» і не «південне серце».Його не треба любити, щоб розуміти.Його треба пам’ятати, щоб не повторювати.Він ніколи не був ні «душею Росії», ні «українським раєм».Це — півострів переділів.Крові, яка не встигала висихати.Договорів, які підписували…
Про нього люблять говорити як про «романтика революції».Його портрети друкують на футболках, стилізують під Шевченка, роблять героєм постерів.Але якщо зняти плакатну плівку — під нею залишиться зовсім не герой.Він обожнював сам розстрілювати полонених. Без суду й без доказів.Його слова збереглися…
Атмосфера показуЗустріч почалася із жестів, покликаних створити картинку: подяки Меланії Трамп від Зеленської, теплі слова, компліменти про «чудовий костюм» Зеленського — навіть вибачення від журналіста, який колись дорікав йому за відсутність піджака. Візуальна гармонія мала прикрити головне: Трамп вийшов на…
Колись за столами переговорів продавали острови й цілі народи. У 1898-му Іспанія «віддала» США Філіппіни, отримавши 20 мільйонів доларів компенсації. У 1819-му — віддала Флориду за прощення боргу. У 1867-му Російська імперія продала Аляску за 7,2 мільйона — менше, ніж сьогодні…
❗️ У Києві зникає архітектура впевненості.Якщо раніше вважалось, що найнебезпечніше — жити на верхніх поверхах, то сьогодні ракети зривають другий, п’ятий, дев’ятий, перший.Немає «безпечної висоти».Немає «мені пощастить». Є тільки: було вікно — стала діра.Випадковість більше не рятує.Вона — вирок, підкинутий…
Це не фільм-катастрофа, не гравюра з майбутнього, не постапокаліптичний арт.Це реальне фото. Україна. Донецька область. Часів Яр. Весна 2025.Місто, в якому жили люди.Працювали лікарі.Сиділи на лавочках старенькі.Грали у дворі діти.Залишали молоко перед дверима.Будували. Вірили.Жили.І ось що залишив по собі “русский…
