Міністр оборони Польщі Косіняк-Камиш заявив: Варшава блокуватиме вступ України до ЄС, поки Київ «не визнає Волинську трагедію». Історія у них завжди як валюта: то нагадають про «добрі відносини», то дістають із шухляди «Волинь». Але жоден із цих аргументів не має нічого спільного з тим, що відбувається зараз. Ті, хто торгують пам’яттю, не будують майбутнього. А майбутнє якраз і визначає, чи залишиться Європа цілою. А взагалі уряду Польщі треба почитати ці статі, бо схоже, що у Варшаві пам’ять вмикається тільки вибірково.
За три роки українці поповнили бюджет Польщі майже на 28 мільярдів доларів. Офіційно — понад 12,8 мільярда у вигляді податків. Витрати польського уряду на допомогу біженцям — близько 4,1 мільярда. Різниця говорить сама за себе. Ми годували польську економіку, поки нам згадували про «тягар для бюджету». Ми наповнювали їхні податкові звіти, поки з парламентської трибуни лунали слова про «українську проблему». Ми платили за лікарні, школи і дороги, якими користуються всі. А у відповідь — політичний шантаж і «Волинь» з кишені щоразу, коли Варшаві бракує аргументів. Може, варто почати рахувати чесно: хто і кому винен? Чи пора почати будувати відносини без оглядки на минуле, яке ніхто вже не змінить.
